Другое / родина

Поснуло сонце у долонях літа, Печаль заголосила за селом. Осіла ніч, вологою сповита, Сховала сум у полі, що цвіло. Старі хатини віченьки закрили, Покірно стихли ув обіймах сну. А вітер теплий, випрямивши крила, Співав про щастя світлому вікну.

Мне нелегко тебе поверить, И нелегко тебя любить. Мне, затворив стальные двери, Твои, Отчизна, слёзы пить. Твой голос слышать сквозь столетья И чтить историю твою. Не забывая лихолетья И то, что всё таки люблю.